Модель виховної системи

       Модель виховної   системи

 8-А класу спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови №15

 міста Києва

Класний керівник: Заваженко Наталія Миколаївна

Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Дитина - складна цілісна система, вона  повинна розвиватися в умовах інтегрованого виховного процесу, де всі компоненти взаємопов'язані. Виховна система класу - це сприятливе середовище життєдіяльності та розвитку дитини, сприяюча його особистісному зростанню; це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання, що сприяє духовному розвитку  і саморозвитку особистості; цілісна упорядкована сукупність компонентів, взаємодія й інтеграція яких цілеспрямовано й продуктивно сприяє розвитку особистості учня.

 При створенні виховної системи формується «обличчя» класу, його індивідуальний вигляд.  Виховна система класу дозволяє розширити діапазон педагогічного впливу на дітей і процес їх розвитку. Вона складається з складових частин: дидактична (навчальна діяльність учнів і методичної діяльності учителя), системи виховної роботи (система взаємопов’язаних виховних заходів), системи управління виховним простором (необхідний набір функцій, націлених на підтримку та розвиток системи).

 Найважливішою умовою є створення  цілісного виховного простору. Виховний простір за І.Д. Бехом: « Психолого – педагогічний проект, метою якого є духовно – моральне вдосконалення підростаючого покоління». Колектив, який здатен виховувати особистість, складається із особистостей –цим основним правилом керуємося в роботі. 

Виховний простір — це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості.

Основні вимоги до створення виховного простору:

-  здатність враховувати в комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні;

-  діяти в співпраці з сім'єю, громадськістю;

-  залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особистісних життєвих проблем, формувати досвід громадянської поведінки;

-  розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;

-  забезпечення розвитку самостійності кожного учня;

-  спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;

-  життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;

-  педагогічна культура вчителів і вихователів, невід'ємними особливостями якої є людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;

-  педагогічний захист й підтримка дітей у розв'язанні їхніх життєвих проблем та в індивідуальному саморозвитку, забезпечення їхньої особистісної недоторканності та безпеки;

-  самореалізація людини в особистісній, професійній та соціальній сферах її життєдіяльності.

У Концепції національного виховання, Національній програмі виховання дітей та молоді визначаються основні принципи організації: принцип національної спрямованості; принцип культуро відповідності; принцип цілісності; акмеологічний принцип; принцип суб’єкт – суб’єктної взаємодії; принцип превентивності; принцип технологізації.

Виховні завдання класного керівника:

-  виховання гідного громадянина, патріота своєї  держави, законослухняної та ідейної особистості;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування мовленнєвої культури;

- виховання фізично і духовно здорової, високоінтелектуальної особистості,  яка цінувала б культуру й традиції свого народу, носія національної ідеї.

- виховання особистості, яка має на все власну думку, здатної до самовираження, самоствердження, відповідальної й принципової.

- виховання чесної й порядної людини, здатної жити за законами честі.

- створення комфортних умов для плідного саморозвитку й самовдосконалення особистості.

 - створення умов для консолідації зусиль педагогів, дитячих колективів, батьків, громадськості.

- формування прийомів самоконтролю, виховання поваги до старших, взаємоповаги, волі, альтруїзму.

 - формування вміння спілкуватися, сприяння виробленню в учнів норм етики, моральних переконань, конструктивного діалогу, міжособистісних взаємин.

- формування естетичних смаків, любові до праці.

- залучення учнів до соціально значущої діяльності, формування в них потреби в громадській роботі.

- здійснення  роботи по створенню згуртованого та працездатного колективу

- вивчення індивідуально-психологічні особливості кожного учня з метою запобігання та усунення конфліктних ситуацій

- формування особистості майбутнього молодого фахівця, здатного до творчої професійної діяльності та активного громадянського життя.

Сьогодні важливим завданням нашого суспільства на шляху до розбудови демократичної держави є національно – патріотичне виховання. Системний характер впливу на особистість школяра, потужна виховна спрямованість його навчальної діяльності, переконливий особистий приклад вчителя, відповідність завданням плекання громадянськості  та почуття патріотизму молодого покоління - це треба визнати найпершою запорукою успішної реалізації. Основний акцент у створенні виховної системи класу  було зроблено на національно – патріотичне виховання.  А. Макаренко суть патріотичного виховання  зводив до формування таких особистісних рис молодої людини, як воля, мужність, цілеспрямованість, почуття власної гідності, гордість за свій народ, честь та ін.

          В. Сухомлинський стверджував: «Патріотичне виховання – це процес проникнення до всього, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується» . Саму ж сутність патріотичного виховання вчений-педагог трактував як активну діяльність особи, спрямовану на утвердження гуманних ідеалів, працю на благо народу, зміцнення могутності, честі й слави Вітчизни, любов до людей, непримиренність до зла в усіх його проявах.

         Сучасні українські корифеї педагогічної думки (А. Алексюк, Г. Балл,     І. Бех, О. Киричук, В. Кузь, О. Сухомлинська та ін.), збагачуючи теорію і практику патріотичного виховання у контексті новітніх виховних підходів, це поняття інтерпретують по-різному. Зокрема, А. Алексюк розглядає цю категорію як дієве ставлення особистості до формування власного духовного багатства, добропорядності, свідомої громадянськості . І. Бех, акцентуючи на понятійно-концептуальному зрівнюванні моралі і духовності людини, у змісті патріотичного виховання акцентує на готовності особистості одстоювати громадянські ідеї, які виявляються як джерело її переживань і духовності. Це – ідеї свободи, справедливості, патріотизму і громадянського обов’язку. Учений зазначає, що такі ідеї спочатку мають стати особистісно значущими, обрости людськими пристрастями, втілитися у вчинках.

Потребою сьогодення стало підведення учнів до самовиховання та самоосвіти. Це є два основних складники саморозвитку особистості, які відкривають кожному шлях до самоактуалізації. Крім того виховна взаємодія повинна забезпечувати процес самореалізації та формування соціальних компетенцій кожного вихованця, вона має бути індивідуалізована і колективна водночас, забезпечувати процес самореалізації кожного її учасника.

Створення в класі атмосфери, в якій кожна дитина відчуватиме себе особистістю, зможе реалізувати власний потенціал, стати повноцінним членом суспільства, сприяє становленню власної виховної системи.

Життя сформулювало соціальний запит на виховання творчої особистості, яка зможе творчо мислити, творчо підходити до справи, творчо генерувати ідеї, творчо приймати рішення і потім творчо їх виконувати. Важливо  ставити учня в умови необхідності прийняття самостійного рішення. Такі вимоги до виховання творчої особистості, вміння самореалізовуватись вимагає і змін до  управління.

 В основі педагогічного спілкування лежить плюралізм. Він полягає у вмінні і можливості толерантно ставитись до світогляду, переконань, позицій, думок і почуттів інших людей, не ображати, не принижувати їх гідності, визнавати, що кожна людина може змінитись, якщо вона помиляється, має можливість морального зростання.

Основні орієнтири  передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Виховання учнів реалізується у процесі організації: навчально-виховної діяльності; позаурочної та позакласної діяльності; позашкільної освіти; роботи органів учнівського самоврядування; взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

Успішність виховного процесу визначається насамперед тим, що його учасники йтимуть упевнено і самостійно в доросле життя, маючи позитивні та дієві настанови. Завдання системи виховання  класного колективу полягає в тому, щоб навчити дітей розрізняти достовірні і недостовірні джерела інформації та обирати для перегляду фільми та телепрограми, які пропагують справжні людські цінності.

Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад; методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, створення виховних ситуацій, прогнозування; методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення; методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

Прийоми виховання творчі та гальмуючі. Творчі прийоми: виявлення доброти, уваги та піклування, що сприяє пробудженню й активізації прихованих гуманних почуттів учня, зміцненню його впевненості у своїх силах, залученню до цікавої діяльності. Гальмуючі прийоми:  наказ, ласкавий докір, натяк, удавана байдужість, іронія, попередження.

Засоби виховання — художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо.

У Концепції національного виховання, Національній програмі виховання дітей та молоді визначаються основні принципи організації виховного процесу, серед яких основними є акмеологічний принцип, національна цілеспрямованість, культуровідповідність, цілісність, психологічний супровід, технологізація, діалог тощо.

На основі цього виховний процес розглядається, по-перше, як організація середовища та створення оптимальних умов для самовиховання, по-друге, як допомога дитині в усуненні перешкод, що заважають успішній життєвій траєкторії.

Підходи до виховної роботи: системний; діяльнісний; особистісно зорієнтований; компетентістний; синергетичний.

Виховання дитини розпочинається зі створення для неї виховного середовища, що цілеспрямовано й позитивно впливає на процес розвитку особистості, його індивідуальних здібностей і талантів.

      5 клас – це зародок майбутніх досягнень колективу.    Розпочато роботу із колективних  творчих справ, що сприяли розвитку колективістських,  основ життя, самостійності та ініціативи дітей, згуртуванню колективу, вивчення індивідуально – психологічних особливостей. Головне правило: більше самостійності. А також прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у своєму житті.

         У 6-му  класі  створювали  умови для інтенсивного оволодіння   організаторськими уміннями та навичками, залучали всіх учнів до підготовки та проведення класних годин, підготовки до різних заходів.

       У  7-му  класі   надавали консультативну допомогу учням, які самостійно організовували  і проводили класні години, години спілкування, підготовку до конкурсу – агітбригад « За здоровий спосіб життя».

       У 8-му класі через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи, активність у розвитку громадської активності, зусилля спрямовано в напрямку корисності суспільству: любити свою землю, народ, Батьківщину, добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям.

      Для правильної орієнтації необхідно знати своїх вихованців, їх психологічні особливості, рівень комунікативності, ставлення одне до одного та ін. На базі класу працює волонтерський загін.

Жодна анкета не дає стільки інформації про учнів, як спостереження та спілкування з ними в позашкільній сфері. Для цього ми проводимо  більше вільного часу разом: екскурсії,  трудові десанти. Саме тому з класом ми побували в різних куточках нашої України : в історичних місцях Поділля –Кам’янці – Подільському,  скельних монастирях Бакоти і вапнякових печерах Кривче, милувалися красою міста Канева та відвідали музей Т. Шевченка та побували на шоколадній фабриці ROSHEN, відчули європейські традиції життя у місті Лева - Львові, відвідали мальовниче місто Чернігів. Усе це сприяло згуртованості класного колективу, встановленню в класі доброзичливих, щирих стосунків, виробленню свідомого ставлення до навчання і виховання, а головне – формуваню гордості за свій народ, який має такі багатства: архітектура, природа, історичні пам’ятки і т.д.

       Учні класу виявляють свідоме ставлення до навчання, із більшості предметів мають бали достатнього і високого рівня ( за результатами успішності у 7 класі з 33 учнів – 6 – високий рівень, 23 – достатній рівень оволодіння знаннями(із них 8 лише з однією дев’яткою), 4 учні показали середній рівень знань). Щоб підтримати бажання вчитися залучаємо учнів  класу до участі в предметних олімпіадах, усі учні є активними учасниками інтерактивних конкурсів  «Кенгуру», «Соняшник», участі у науково – практичних конференціях («щорічна учнівська науково – практична конференція «Краса і сила рідної мови»).

Організаційно забезпечуючи виховну діяльність, прагнемо, щоб формування суспільної свідомості, громадянської позиції, духовності та культури здійснювалось у відповідності з потребами гуманізації, демократизації суспільного життя, інтересами суверенної України та світової співдружності народів. Сьогодні формується світоглядна позиція та ціннісні орієнтації майбутніх громадян України, учням надаються широкі можливості для опанування основами наук, багатством національної та світової культури, створено умови для вільного і гармонійного розвитку та індивідуального самовдосконалення. Виховна робота в  у цілому спрямована на виховання нового покоління українців і створення умов для повного виявлення і утвердження національної самосвідомості через творчу активну особисту ініціативу.

Під час роботи враховано вікові особливості учнів. Підлітковий вік  — складний відповідальний період становлення особисто, в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. З'являються власні погляди, оцінки, які можуть швидко змінитись, але й протилежну точку зору підліток буде відстоювати так само пристрасно, як й іншу.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета.

Намагаємося сприяти  розвитку у підлітків вольової поведінки, використовуючи  для цього емоційно  привабливі  цілі, підтримуючи їх наміри й  уявлення  про можливість  досягти власного рівня   домагань. Вчимо підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення та ускладнення процесу самопізнання. Моральна мотивація ще не є стійкою, тому підліток легко піддається навіюванню, таким формам соціальної поведінки, які роблять його дорослим у власних очах. Образи "Я", які створює у своїй свідомості підліток, дуже різноманітні: це фізичне "Я" (уявлення про свою зовнішність), психічне "Я" (про риси характеру, про свої здібності тощо). Але ставлення до всіх цих рис свого "Я" залежить від системи цінностей, яка формується завдяки впливу членів своєї сім'ї та ровесників.  Підлітки адекватно оцінюють товаришів, але завищують свою самооцінку. Загальне позитивне ставлення до себе, до своїх можливостей повинно залишатися незмінним, а недоліки — сприйматись як тимчасові, які можна усунути.

Враховуючи вікові особливості учнів, у роботі з ними використовуються  такі форми роботи: година спілкування, класні збори, анкета думок, зустріч, відверта розмова , спартакіада народних ігор, родинне свято, родинна вітальня, рольова гра, вікторина, веселі старти , колективна творча справа (КТС) (жива газета, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та інше), проект, школа етикету, виставка-конкурс, ведення літопису класного колективу, турнір, гра-анкета, колаж, ігрова програма, пошукова гра, акція (милосердя, благодійна, екологічна та інші), екологічна стежка, художня галерея, конкурс-ярмарок, виставка творчих робіт, трудовий десант, конкурс-інсценізація, конкурсна програма, інтелектуальна гра тощо.

І як результат проведеної роботи маємо певні здобутки:

-      за результатами районного конкурсу  читців поезії «Герої не вмирають» учні класу посіли І місце»;

-      учні класу мають високий і достатній рівень навчальних досягнень;

-      учні класу посіли ІІ місце у шкільному конкурсі читців поезії «Світ української вишиванки»;

-      учні класу беруть участь в  олімпіадах різних рівнів;

-       3 роки поспіль класний колектив посідає перші місця у шкільному конкурсі агітбригад «За здоровий спосіб життя»;

 -      всі учні класу відвідують гуртки за інтересами та спортивні секції.

Виховна система відображає суть виховання не як спеціально придуманої певної кількості заходів, а як спосіб життя колективу за певними законами, традиціями, з чітко визначеною структурою прав і обов'язків. Включення особистості в таку систему сприяє її розвиткові й вихованню у неї високих, моральних якостей. Цілісна виховна система класу — це комплекс виховних цілей, спільність людей, спосіб життя учнівського колективу, усі аспекти якого підлягають одній меті, забезпечуючи у процесі свого функціонування досягнення заданого результату.

 Виховна система спрямована на виховання випускника, який є особистістю, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю; гідного громадянина своєї країни, який у будь – яку хвилину може стати на її захист; уміє грамотно сприймати й  аналізувати проблеми суспільства, бути конкурентноспроможним на ринку праці; уміє критично мислити; здатний до самоосвіти і саморозвитку;  відповідальний, уміє використовувати набуті компетенції для творчого розв’язання проблеми; уміє опрацювати різноманітну інформацію.